Як виглядали жінки середньовіччя?
У 3-5 століттях нашої ери жінки не повинні були ретельно стежити за собою та користуватися якимись засобами макіяжу. Їм навіть заборонялося виглядати надто чистими та часто митися. Для того, щоб «забити» запах поту, деякі пані під пахви клали спеціальні мішечки з ароматними травами. А застосування білил і рум’ян взагалі вважалися верхом непристойності.
Згодом косметика таки почала набувати поширення не лише на сході, а й у країнах Європи. Так, у 9 столітті в Італії вже навчилися виготовляти чимало косметичних та гігієнічних засобів: миючі засоби, ароматичні краплі, спеціальні пудри, помади.
Після Італії вже і Франція захопилася косметикою. А наприкінці 12 століття правитель цієї країни Філіп-Август почав значно заохочувати тих, хто займався виробництвом мила, пахощів, парфумів, мазей та іншої продукції. Модниці багатьох країн Європи дуже зраділи появі косметики та почали її використовувати щодня.
Трохи пізніше став шануватися одухотворений образ та мудрий погляд. З цією метою жінки закопували очі соком із рослини під назвою беладонна. Завдяки цьому зіниці розширювалися і очі набували особливого гарного блиску, але незабаром з’ясувалося, що рослина завдає шкоди здоров’ю. І тоді замість беладони почали закопувати очі соком піретруму дівочого та хризантем.
А ось за волоссям жінки середньовіччя не дуже сильно стежили: у передній частині голови вони його виголювали, щоб зробити лоба більше, а саму шевелюру ховали під вуаль. Для того, щоб видалити волосся, жінки наносили на потрібне місце засіб з негашеного вапна та аурипігменту. Після цього волосся з передньої частини голови зникало, і на лисину, що утворилася, наносилася кров жаб і кажанів або зола, змочена оцтом.
Що там у нас щодо брів? Отже, за часів раннього середньовіччя були модні брови-ниточки дугоподібної форми чорного кольору. Але незабаром у цьому плані все змінилося: жінки почали видаляти брови або знебарвлювати їх. А ось робити світліший відтінок волосся за допомогою будь-яких наявних на той час засобів було заборонено. До того ж церква була проти косметики, вважаючи, що вона спотворює обличчя.
Колір обличчя спеціально робили блідим і світлішим, що вважалося ознакою чистоти та невинності. Взагалі за часів середньовіччя еталоном краси вважалася бліда шкіра, волосся із золотистим відливом, довгасте обличчя, великі очі і маленькі губи.
А загалом у середньовіччі у жінки мало бути все мініатюрне: і ніжки, і груди, і зріст. Жодної зайвої ваги, а лише ідеальна худорлявість – ось, що було модним тоді. А ще жінка обов’язково мала вірити в Бога, слухатися свого чоловіка, до того ж, дамі треба було бути спокійною та неемоційною.
На передній частині голови волосся голили жінки ще довго, ймовірно з 12 до 15 століття. Однак дещо в образі жінок середньовіччя змінилося: чоловіки стали віддавати перевагу жінкам високого зросту худорлявої статури. До того ж, у моду увійшов тонкий прямий носик, червоні губки і трохи рум’яне обличчя. Ось така зовнішність була в моді за часів середньовіччя: дивна, але цікава.